Олег Рухницький

Основний інструмент психоаналітика – мова клієнта. Психоаналітик не виписує ліків, це прерогатива лікаря.
Психоаналітик не дає порад, не вчить, не виховує. Він допомагає зрозуміти у чому внутрішній конфлікт пацієнта, з якого випливають проблеми, що заважають жити і будувати гармонійні партнерські відносини.

Психоаналіз – не директивна терапія. Психоаналітик уважно слухає пацієнта, даючи можливість висловитися. Використовує свої знання, інтелект та почуття, отримуючи інформацію про те, що турбує клієнта. Аналітик повинен зрозуміти повідомлення, що виникає в процесі аналізу, а потім переробити помічене в інтерпретацію, корисну для пацієнта. Щоб зробити це, терапевт слухає, іноді задає прояснюючі питання, зіставляє спотворення, і використовує інші техніки, що допомагають пацієнту бажати, мислити і переживати. Аналітик не дає поради, не вчить, не виховує!

У психоаналізі використовується метод «вільних асоціацій». У чому полягає? Пацієнт говорить про те, що спадає на думку, без критики до своїх думок, міркувань і висловлювань. Теми можуть бути будь-якими — історія життя та взаємовідносин, минуле, сьогодення, плани на майбутнє, сновидіння, сексуальні фантазії, мрії, розмова про свої почуття та відчуття. Розгортається історія життя клієнта та з’являється можливість досліджувати причини несвідомих конфліктів та бажань.

Багатьом важко прийняти й усвідомити, що життя великою мірою визначається несвідомими мотивами. Однак, дослідження показують, що вибір, який ми робимо в житті, будь то супутник життя, друзі, кар’єра, життєвий шлях, хвороби і т.д. ґрунтується на несвідомих спонуканнях. Не розуміючи до кінця своїх несвідомих спонукань, люди руйнують себе і своє здоров’я психосоматичними захворюваннями.

Психоаналітик дозволяє пацієнту виявити ці несвідомі процеси через аналіз мови, сновидінь, і вільні асоціації. Аналіз сновидінь дуже важливий у терапії. Завдяки йому можна зрозуміти несвідомі конфлікти та бажання людини.

Це питання, безперечно, є більш суб’єктивним, ніж багато інших при виборі психотерапевта. І професіоналізм має бути прийнятий до уваги насамперед. Тим не менш, для вирішення великого кола психологічних проблем цей фактор є важливим.

Що ж до психоаналізу, одним із головних інструментів психоаналітичного процесу є перенесення. Якщо говорити просто, перенесення – це завжди повторення та повторне розігрування якихось стійких схем та звичних ролей з минулого по відношенню до значних фігур дитинства в обстановці психотерапевтичного кабінету. Тому на перший план виходить особиста історія пацієнта і простежити “середні” фантазії конкретної людини стосовно статі аналітика складно. Аналітик не є батьком, матір’ю, суперником, суперницею для пацієнта, а лише сприймається відповідним чином (у перенесенні), та й то далеко не завжди. Незалежно від своєї статі аналітик-чоловік та аналітик-жінка можуть виконувати для пацієнта як «материнські», так і «батьківські» функції.

Але. Практичні дані в більшості випадків говорять про те, що позитивне перенесення, а отже, і більш сприятливі умови для ефективної роботи, виникає в парі аналітик-чоловік – пацієнт-жінка, і, навпаки. Загалом, в одностатевих парах аналітик-пацієнт агресії та можливості формування негативного перенесення значно більше. У різностатевих парах динаміка аналізу зазвичай набагато вище, хоча, якщо говорити про тривалий класичний психоаналіз, глибина опрацювання проблем може від цього страждати.

Більшість людей інтуїтивно відчуває, з ким їм краще працювати і за пацієнтом завжди залишається право обрати такого аналітика (аналітика тієї статі), з ким йому буде комфортніше.

Фрейд заклав основи, далі психоаналіз динамічно розвивався у різних шкіл і підходів. З’явилися аналітична психологія К. Юнга, індивідуальна психологія А. Адлера, неофрейдисти, его-психологи, школа об’єктних відносин, лакановський психоаналіз. Кожна школа психоаналізу подробно спрямовується на різних техніках терапії або особливостях структури особистості.

Історично склалася думка про «пансексуалізм» теорії Фройда. Справді, перші пацієнти Фрейда за умов ханжеской моралі буржуазного суспільства на той час , відчували проблеми справді на сексуальному грунті. Проте, сучасні психологи і психоаналітики вважають, що аналіз агресивних, ворожих спонукань, заздрості, різного роду залежностей є не менш важливим для опрацювання внутрішніх конфліктів.

• депресії, емоційні розлади;
• занепокоєння, страхи та тривога без видимих ​​причин;
• посттравматичний синдром;
• відчуття власної нікчемності, неповноцінності, нікчемності, непотрібності;
• відсутність цілей, сенсу життя, майбутнього;
• наслідки хронічного стресу;
• гіпервідповідальність, що заважає жити повноцінним життям;
• неможливість поставити собі реальні життєві цілі і взяти відповідальність за їх досягнення;
• незадовільні відносини з рідними та близькими;
• нездатність до встановлення та підтримання партнерських відносин;
• надмірно регламентоване життя, в якій домінують ритуали та нав’язливості.

Якщо у вас є одна з цих проблем і вона вам відчутно заважає радіти життю, ви можете звернутися за допомогою до спеціаліста-психоаналітика у Києві.

Немає конкретних термінів терапії – все залежить від того, як працює клієнт із психоаналітиком. Комусь потрібно півроку, комусь кілька років. Потрібно певний час, щоб пацієнт розвинув такі риси характеру, які допоможуть йому змінити відносини з оточуючими більш гармонійні і виробити здатність стійко протистояти тому, що раніше заважало йому жити і розвиватися.

Умови проведення психоаналізу 5 разів на тиждень по 50 хвилин на кушетці – такі вимоги класичного психоаналізу (Фрейд працював спочатку з пацієнтами 6 разів на тиждень). Сучасний психоаналіз не висуває таких жорстких вимог до сеттингу – сьогодні достатнім вважається проведення 3-х сесій (відвідувань) на тиждень по 50 хвилин (проте, чим вища частота, тим вища ефективність). Допускається також проводити 2 сесії на тиждень не на кушетці, а в кріслі (віч-на-віч).

Відвідування рідше 3-х разів на тиждень формально вважається не психоаналізом, а психоаналітичною психотерапією. Допустимо відвідування і рідше 2-х разів на тиждень, проте зустрічі рідше 1-го разу на тиждень сильно знижують ефективність психоаналітичної взаємодії. Якщо у пацієнта немає можливості відвідувати психоаналітика часто – можливе збільшення тривалості зустрічей до кількох годин. Вибір конкретного сеттингу залежить від можливостей пацієнта та показань.

Ні, психоаналіз динамічно розвивався і продовжуватиме розвиватися зараз. З’являються нові сфери застосування в терапії і не тільки в ній. Нові відкриття у психоаналізі розширили його можливості допомогти пацієнтам із різними проблемами.

Класичний психоаналіз Фрейда приділяв велику увагу Едіпову комплексу (те, що переживають діти у віці 3-5 років) та його проблемам у дорослому житті, різноманітним формам неврозів, теорії потягів, структурним моделям психічного апарату. Застосовувався для лікування хворих на неврози, клієнт повинен був відвідувати аналітика 4-5 разів на тиждень.

Після Фpейду були розроблені проблеми доедипальних відносин, проблеми агресивних та деструктивних потягів, депресивні та нарцисичні розлади, аналіз хворих з психотичними структурами особистості, груповий аналіз. У наш час мало хто може дозволити відвідувати психологів так часто, як за часів Фрейда. З’явилася велика кількість нових технік, що дозволяють гнучко коригувати терапію. Все змінюється в наш час, у тому числі психоаналіз.

Класичний психоаналіз передбачає велику частоту – 3-5 разів на тиждень, а також використання кушетки. Психоаналітично орієнтована терапія передбачає меншу частоту зустрічей, може проводитися без використання кушетки, буває короткостроковою та фокусною (тобто орієнтованою на конкретну проблему).